21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови та писемності. Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила Міжнародний день рідної мови у 1999 році. Головним напрямом відзначення цього свята є привернення уваги світової громадськості до збереження і розвитку лінгвістичного розмаїття, а також зміцнення ролі рідної мови як важливого чинника культурної самобутності.

З нагоди Міжнародного дня рідної мови 20 лютого на базі Рокитнівського навчально – виховного комплексу «Школа І ступеня - ліцей» було проведено конференцію та підготовано книжкову виставку. Експозиція вміщувала ряд законодавчих документів (Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин, Рамкова конвенція про захист національних меншин, тощо), збірки наукових праць і аналітичних матеріалів, видання, що містять інформацію про громадські об’єднання національних меншин, органи державної влади, що опікуються в Україні питаннями задоволення потреб національних меншин, статистико-демографічні та етнографічні довідки, інформацію про етнонаціональний склад Хмельниччини, Криму, Харківщини, Закарпаття, Полісся та інших регіонів, інформаційно-бібліографічний покажчик та монографії. Для пошуку інших видань даної тематики було представлено каталог електронних ресурсів.

Завершальним акордом цього свята став велелюдний захід, на якому учні гімназії під керівництвом Тетяни Павлівни Панько представили велике дійство у вигляді літературно – музичної композиції.

Учасники конференції підкреслили надзвичайно широкі соціальні функції мови. У мові нація закодовує всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність. У той же час мова виконує унікальну роль у зміцненні державності, збереженні національної ідентичності та консолідації світової спільноти. Турбота про мову - справа державна і кожного свідомого громадянина своєї батьківщини зокрема. Українська нація має по правді пишатися своєю напрочуд милозвучною мовою. У незалежній Україні вона нарешті здобула всі відібрані попередніми ідеологіями права і стала державною. І вистраждану особливість нашої мови ми повинні берегти, полоти в ній « бур’ян », готуючи передати у спадок прийдешнім поколінням складений віками скарб, і щоб жила наша рідна мова вічно і ніколи не ввійшла в розряд мертвих, адже ми нація – нас об’єднує національна українська мова.

Тож бережімо нашу мову, щоб не соромно нам було дивитися у вічі нашим дітям, передаючи їм у спадок наше надбання, наш неоціненний скарб!